(Приспів)
Викинь благаю, мої думки з голови,
викинь молю, малюю наші крапки....
Твоїми очами, вбиваю на небі зірки,
навіщо? - Питаю, навіщо світло в душі....
а мені казали, не стрибай над головою,
інакше пошкодишь, буде серцю пусте,
інакше відомо, сягатиме навколо снів,
спробував прикус, твоєї скверни - любові,
вона була яскрава - як море твоїх почуттів,
за горизонтом, усієї країни гудків...
А я вже вдома, сиджу і співаю - цю пісню,
але зірки в небі, зіроньки вже всі померли....
Попасти в капкан, твоєї рідною мови,
народився я там, де співаю о своєї любові,
покинув себе, полетів у наступні пригоди
тепер мушу бути, наступним
неправильним кроком...
(х2 Приспів)
Викинь благаю, мої думки з голови,
викинь молю, малюю наші крапки....
Твоїми очами, вбиваю на небі зірки,
навіщо? - Питаю, навіщо світло в душі....
Похибно втрачаю, фарби свої кольорові,
світло справи, знайшов я учора,
покинув пристрасть до тебе, ще годину назад,
але ти мусиш знати, про те як він кохав...
Родину втрачає, та йде в свій оборот
воно наставляє, на певні дії пригод,
і сонце встає, у чотири ранку години,
воно без тебе не буде, гріти нашу країну..
Але нам не вистачало, швидкості світла,
напевно не так показав, як тобою був хворий,
коли біг до тебе, з калиною в руці в твоєму подвір'ї,
опустився на землю - крила уяви,
гадав що - в небі, як птаха літаю....
(х2 Приспів)
Викинь благаю, мої думки з голови,
викинь молю, малюю наші крапки....
Твоїми очами, вбиваю на небі зірки,
навіщо? - Питаю, навіщо світло в душі....