Невдовзі подорож завершиться
За вікном природа помирає
Вітер знов сумує і бентежиться
Кленовими долонями махає.
Листопад усе перетворює в руїну
Такою скоро я покину Україну.
І все спочатку: потяг, димне небо, Краків
Медовим листям розіллються стежки
Погаснуть в хмарах силуети граків
Та сльози, немов срібряні сережки
З очей дражливо повичавлює мороз
Старих автобусів танцюючий хаос-
Такою скоро я покину Україну.