Я знаю, ти не янгол, друже милий,
І вже тобі ним певно годі стать.
Твої колись давно обвислі крила
У небесах не рвалися літать.
Покрите пилом білосніжне пір'я
Від нелегкої праці на землі...
А вечір сипле золоті сузір'я
В тобою необлітаній імлі.
Не янгол ти. Я теж не ідеальна.
Та я тебе без пам'яті люблю.
Дозволь, в цей вечір, тихий і криштальний,
Тобою свої вірші окрилю.
Пробач мені, що ми з тобою різні.
А я за сина дякую тобі.
Як добре, що не рано і не пізно
З тобою ми зустрілися в юрбі.
Немає в тебе часу рахувати
Ні зорі в небі, ані журавлів...
Та наше почуття, мов птах крилате,
Буває раз на декілька віків.