Залітають у вікна
маленькі пухнасті феї.
Теплий вітер травневий
стелить небом ковдру з хмарок.
Я ще не відчуваю,
не бачу правди всієї,
Але скоро засвою
цей трохи жорсткий урок.
Я ще трішечки світла,
ще дещицю часу маю.
Ледь ворушаться крила,
які ще ніхто не ламав.
Крізь розкрилені вікна
тополиння м’яке влітає,
І я враз забуваю
все, що зринуло з наших уяв.
Тополиння дратує,
бентежить, ніжить, лоскоче,
І здається що це не з тополь,
а з хмарок десант.
І я щось написати,
а чи то сказати хочу,
Та не відає хмарної мови
мій адресат...
24.05.18