Что-то дождичек удач падает нечасто... (Булат Окуджава,1985)
Что-то дождичек удач падает нечасто,
впрочем, жизнью и такой стоит дорожить.
Скоро все мои друзья выбьются в начальство,
и, наверно, мне тогда станет легче жить.
Робость давнюю свою я тогда осилю.
Как пойдут мои дела, можно не гадать.
Зайду к Юре в кабинет, загляну к Фазилю,
и на сердце у меня будет благодать.
Зайду к Белле в кабинет, скажу: "Здравствуй, Белла!"
Скажу: "Дело у меня. Помоги решить".
Она скажет: "Ерунда. Разве это дело?"
И, конечно, сразу мне станет легче жить.
Часто снятся по ночам кабинеты эти,
не сегодняшние - нет, завтрашние - да.
Самовары на столе, дама на портрете...
Вообщем, стыдно по пути не зайти туда.
Города моей страны все в леса одеты.
Звук пилы и топора трудно заглушить.
Может, это для друзей строят кабинеты.
Вот построят, и тогда станет легче жить.
ЩОСЬ ТОЙ ДОЩИЧОК УДАЧ ПАДАЄ НЕЧАСТО... (вільний переклад П.Голубкова)
Щось той дощичок удач падає нечасто,
Втім, життям навіть таким кожен дорожить.
Скоро друзі всі мої виб'ються в начальство -
і, життя моє, мабуть, легше побіжить.
Свою боязкість тоді згодом пересилю.
Мої справи як підуть - годі і гадать.
В кабінет я загляну якось до Фазіля -
і на серці в мене вмить буде благодать.
Чи до Белли в кабінет: "Здрастуй, Белла, браво!
В мене справа мляво йде щось, допоможи".
Белла скаже: "Чи не чи. Та хіба ж це справа?" -
і, звичайно, справа десь тільки запищить.
Часто сняться по ночах владні кабінети,
Не сьогоднішні авжеж - завтрашні ходи.
Самовари на столі, дама на портреті...
Просто гріх - так, за шляху, не зайти туди.
У країні всі міста – у лісів тенетах.
Пилки і сокири звук - на весь світ звучить.
То будують, може, вже друзям кабінети.
Побудують - і життя легше побіжить.