Днiпро стогне та реве, — навала йде... З етюдів 2014-го року до загальної картини.
Тоді й підняв поріг, аби сусіду якраз по ріг: ні дня, ні каїнам, ні юдам, не рідня.
Що про "мєстноє": було й доста станеться власній мерзоті, — та наразі про братерських чужинців "с рать".
й камінь встОїть вряди-годи...
зточать ні: знесуть, й шукай;
напоровшись на пороги —
й берегам поклАдуть край!
верховоди бруд і піна...
вказують, куди текти;
знов, наріжна Україна:
або встать — або лягти!!
під засравших нашу славу?
ми ж для них як все: "свої"??
йдуть, держава на державу???
п'ють — під наші же пісні!!!
+
чорт з хрестом, вогнем й мечем?
не хрестися... й що ми ждем!!
хто без Образу й Подоби —
й в пеклі, — збуджує хвороби???
всатанілий всяко з блуду!
Богу й люду за іуду??
кому б "вийти із людей" —
між ідей, — до надгрошей!!!
Богоборство процвітає?
й людожерство меж не має!!
творять гІмна з пекла рай —
й не гімно хто, — хоч втікай???
А не хоч??? +
"повій, вітре, на Вкраїну",
солов’їну, й не в руїну;
не московською б ордою:
не їх вієм з їх війною...
+
І не пасує ж таке ні назві, ні світлині; ОСЬ ЖЕ ЇМ РІДНЕ, словами Степана Руданського й ВсеНародною піснею:
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув карі очі...
Повій, вітре, опівночі.
Між горами там долина,
В тій долині є хатина,
В тій хатині – дівчинонька,
Дівчинонька-голубонька.
Повій, вітре, до схід сонця,
До схід сонця, край віконця,
Край віконця постіль біла,
Постіль біла, дівка мила.
Повій, вітре, тишком-нишком
Над рум’яним, білим личком,
Над тим личком нахилися,
Чи спить мила, – подивися.
Чи спить мила, чи збудилась,
Спитай її, з ким любилась,
З ким любилась і кохалась
І любити присягалась.
Як заб’ється їй серденько,
Як зітхне вона тяженько,
Як заплачуть карі очі, –
Вертай, вітре, опівночі!
А якщо мене забула
І другого пригорнула,
То розвійся край долини,
Не вертайся з України!..
Вітер віє, вітер віє,
Серце тужить, серце мліє,
Вітер віє, завиває,
З України не вертає.
(Останні 2 рядки куплетів повторюються: та вже починайте?)
_____________________________________________________
Попереднім згаром як чатує на майбуття відгук, «Рецензия на «повiй, вiтре, на Вкрайiну» (Юрий Зозуля):
Сильно сказано! І написано серцем.....
Ли Чень Дао 06.08.2015 11:52 • Заявить о нарушении / Удалить
+ добавить замечания
+ добавить замечания
Принагідно, знову Йому відповім: дякую, друже Лі, та Будьмо ж!