шо се

вікно нарозстіж
вітер в шию, в очі
не як в дитинстві -
подих не лоскоче
лишень нагадує
про те минуле
що де ж воно поділося?
не чули?

дерев зелених
теремтливий спокій -
на всі епохи

а нам своє
писати та творити
кохати
жити