Мені тебе так невимовно жаль,
що я поворухнутися боюся...
Я завмираю і всю ніч дивлюся,
і поправляю ночі теплу шаль,
готовий зупинити чорні сни,
які таємно крадуться до тебе.
І має все замовкнути під небом,
щоб навіть хмарка не дала луни...
І хочу висоти і чистоти
у сни твої – бо ти їх заслужила...
І потайки молюсь за те щосили,
щоб тепло й тихо відпочила ти...