Ціна життя
Скубуть вітри покинуту хатину,
Дощі полощуть груди восени…
Не квітнуть навіть мальви біля тину,
Риплять хіба що хрипло ясени…
Усе кудись поділось і немає,
Неначе тут і люди не жили…
Хоч пустка вікна часто затуляє,
Бо сум і біль у обіймах були…
Село оце повільно вимирає,
Ні школи, ані лавки – вже давно.
Лиш сад печаль утомлено збирає,
А в грудях гірко піниться вино…
Село із часом тільки порожніє,
Лиш цвинтар за селом все вироста.
Ще рік чи два – жариною дотліє,
Когось лишать останнього хреста…
…Старий останнім в муках помирає..,
В кутку шука очима образи.
За що Господь сердешного карає,
Що витерти не може і сльози?..