Біль душі моєї серце зворушив,
До рідні своєї я давно спішив,
До своєї хати, до свого гнізда –
Там старенька мати мене вигляда.
Умивались трави дощем проливним,
Сонечко принесло радість у наш дім.
З чистої криниці води я нап’юся,
Як колись в дитинстві до мами пригорнуся.
І біжать дороги, і спішать літа.
Лиш одна дорога назад поверта.
Де б не був далеко, скільки б літ пройшло,
Знову повернуся у своє село.
Виглядає мати сина із дороги,
Просить у Всевишнього йому допомоги:
«Повертайся сину, я тебе чекаю,
Повертайся любий із чужого краю».
Виглядає мати сина із дороги.