Як добре те, що вчора встигли все.
У світле вбрані, йшли яскравим містом.
Шукали помаранчеве намисто.
Дивилися, як вітер пух несе.
Раділи діточкам отим малим,
яким не вистачає слів і кроків,
і дивувались, що за стільки років
радієм ще таким речам простим.
Як добре, що учора встигли ми
зрадіти сонцю і зрадіти небу...
Сьогодні – дощ... І вчитись є потреба
радіти, бо і дощ – щаслива мить...