Догорає за обрієм день,
Хмурить вечір натомлено брови.
Чути дзвоники: "Дзень-дзень-дзелень"-
Йдуть неквАпом по стежці корови.
Поховалися в нірки джмелі,
Навіть жаби притихли в болоті,
Тільки в кузні, ще чуть ковалів
Та горобчик цвірінька на плоті ...
Натрудившись, затихло село,
Вже сховалися в сутінках гори,
І бере нас беспечно в полон
Гномик, ТойЩоЗапалюєЗорі.
Вже багато-багато віків
Чоловічок малий, бородатий
В ніч на небі малює зірки ,
І розносить нам сни попід хати ...
© Еиіль Дубров.
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Догорает вдали летний день.
Утомлённо закат хмурит брови.
Колокольчики: «Дзинь-дзинь-дзилень» –
Не спешат возвращаться коровы.
И попрятались в норки шмели,
Даже жабки притихли в болоте.
Кузнецы разговор завели,
Воробей зачирикал на плоте…
Натрудившись, притихло село,
В синих сумерках спрятались горы,
И берёт нас беспечно в полон
Гномик, Тот, Зажигает Кто Зори.
И в сплошной веренице веков
Человечек такой, бородатый,
Создаёт неба звёздный альков,
Сновиденья кладёт нам под хаты…
Фото из Инета,
коллаж мой