(Якщо комусь це не подобається, то прошу вибачення.
Також прошу вибаченя за вживання суржикових слiв)
При;квел — книга, кинофильм или компьютерная игра, время действия которых происходит до событий ранее созданного произведения и предшествующие им по внутренней хронологии.
Ото вже доля в нас така,
Що повелось, ще від дідів
Що жінки тягнуть за бока
Не добираючи вже слів.
Гуляли греки те весілля.
Фетіда, дщердь Зевеса, файна
Тягнула руку до Пелея
Гостин назвали до остання.
Від Криту до земель Тавриди
Але забули про Ериду**
(богиня розбрату та сварки,
там були ще другі товарки)
То , тітка зла, ну як свекруха
А може теща, ну то як
Хто як вважає та як руха
Кось дістаненться, ще б пак.
Створила яблуко, той фрукт
Завжди втягне в якусь халепу,
То Еву вижене з ветрепу
Або Н’ютона до наук.
Але, Ерида, зла як сич
Створила яблуко… для сварки
Мов, «НАЙГАРНІШУ» возвелич
Та хай буде, замість подарку.
Тут, як годилось, средь жінок
Пішли дебати напідпитку.
Та більше сварка за «вінок»
Три претиндентки, злі, як жінки.
Одна волає, що, як Гера,
Жона Зевеса без омани,
Бажає яблуко, от .. стер,во
А ще бажаєшь може мани.
Афіна, дівка бойова
Гремить мечем, дарує славу
Як возвеличиться сама
То завоює ще державу.
А, Афродіта, та що з піни
Кричала, що не для утіх
Любов дарує, не за кпини
А за прихільність кращой з всіх..
Зевес, побачивши ту сварку,
Перехрестивсь… та ну,... до біса.
Махнув жезлом, немов би скалкой
Та відчепіться… йдіть к Парису.
-------------------------------------------
Парис з Енеєм, друзі були.
Такі, що не розлий вода.
Гуляли по шинках забулих
Там де вони, завжди біда.
То до жінок немов сатири
То крамарів поб’ють без міри
То в сварку встали за межей
Приаму понабридли вже.
Ідіть, працюйте, гультяї.
Та кіз пасіть посеред степу.
До міста зась. В святкові дні
Дарую дозвіл… до вертепу**
Немає щастя гультіпакам
Ще засвербіло поміж плеч
Туніку натягнув на с…у
Пішли пасти своїх овець.
Аж тут Парису, та з похмілля
Гінець, від САМОГО ЗЕВЕСУ
Ти просипайся злеє зілля
Та приступай вже до процесу.
Парису що, шумить те зілля,
Три тітки щось белькочуть там
Про честь велику та довірря
Та про красу, та честь жінкам.
Забравши яблуко, на закусь
Тицьнув перстом на Афродиту.
Ти, вже, зайди до мене якось
Така краса, що ніде діти.
Та запишалася, мов би пава.
Я що ж найкраща серед всіх
Навіщо людям та держава
Якщо краса несе успіх.
-------------------------------------------
Та поклялись Афіна з Герой
Парис загублен буде нами.
Коли злигається з гетерой,
Олена, язва для держави.
Касандра бігає по Трої
Женіть Париса поміж гір
За нього згубляться герої
У крові вже потоне мир.
**Верте;п — старовинний пересувний український ляльковий театр, де ставили
релігійні й світські (переважно жартівливі та іронічні)