Він образив її на все життя,
хоч ні разу не вдарив, не замахнувся.
Він невчасно якось їй посміхнувся
і промовив "пробач" без каяття.
Працювала в садочку, любила дім
і любила все, що вважала домом,
по-жіночому не відчувала втоми
і тихенько плакала: "Менше з тим..."
А коли пішла вона назавжди,
не забравши навіть речей потрібних,
він лишився сам без обіймів рідних
в домі, що замовк в самоті біди.
І вона без хибних живе думок.
Лиш пригадує сльози, і, час від часу,
те його холодне "пробач" невчасне
одчищає згадками про садок...
.........
Сесиль Зервудакию. Фотография к фильму «Спаси и сохрани», 1989
Фото: Самоэль Кацев