Сьогодні не буде ні сонця, ні хмар, ні дощу,
а буде лиш небо – важке і, до темного, сіре.
До неба сумного ніколи не маю довіри –
під небом таким, непривітним, від ранку мовчу.
А там, попід вікна, яскраве маленьке дитя
щоранку веде до садочка невиспану маму,
і думає мама про небо сьогодні так само:
що з небом веселим – завжди веселіше життя.
І я намагаюсь себе уявити таким –
малим і яскравим, і з кимось рідненьким – за ручку...
І я уявляю, і небо мене вже не мучить,
бо легко, коли ти не сам попід небом важким...