Тихше... Тихше... Чуєш, Україно?
Соловей щебече у гаю...
Я вишневу мову солов'їну
В шелесті тополі пізнаю.
Знову чую казку українську
В величі замріяних дубів.
І струмок пелюсточку-колиску
Колихає під аккорди слів.
Вітер ніжно з гаєм розмовляє,
Сном троянду теплим огорта.
Тиху пісню дівчина співає
І в вінок волошку запліта.
Тиша... Ніч спустилась на долину.
Все поснуло в миті забуття.
Тільки ясні зорі України
Вірш складуть про щирі почуття.
Над струмком схилилася калина...
Що за думу думає вона?
Тихше, тихше...Чуєш,Україно?
Це тобі всміхається весна.