Людське життя – коштовність найдорожча.
Цінуй його: чуже а чи своє.
Де мить од вічності буває довша,
Гаряча точка крапкою стає.
Ти молодий. Ти повен сил, здоров’я.
А в них також були сім’я і дім.
Їм теж на свято зичили любові,
І мріялось про щастя їм усім.
Тебе чекає мама? Почекає!
А їх із того світу мами ждуть.
Надія вмерла. Пам'ять не вмирає.
Герої у серцях близьких живуть.
Всміхнувся ти: які іще герої?
І як це все стосується тебе?
А небо то одне над головою
В «своїх» батьків і у «чужих» дітей.
Що було перше: людяність чи люди?
Ніхто не скаже. Але певна я,
Що без тієї людяності буде
Вже не людьми заселена Земля.
Бо все перемінитись може з часом…
Твоїх дітей зачепить за живе,
Як, не дай Бог, колись гарматним м’ясом
Якесь сопливе і тебе назве?