У тата біля двору росте забутий сад,
Де люди ходять рідко, щоб урожай зібрати.
На "лісову красуню" плететься виноград,
А яблуні квітучі чарують ароматом.
У сутінковій тиші озветься соловей,
І все навкруг притихне, зачувши його голос.
Співає, ніби серце вистрибує з грудей,
Коли любов відчуло або нестримну волю.
Мелодія весела і водночас сумна...
У травні - романтична, хвилююче мрійлива.
А влітку тихше й рідше нас радує вона -
Турботлива і ніжна, по-батьківськи щаслива.
Увечері виходжу послухать солов'я.
(Люблю я непомітно прийти до нього в гості).
І серце в мене в грудях теж тьохкає й співа,
І всі складні проблеми вирішуються просто.