Те видіння й постать над обривом
крилом лелечим в вирій полетіло,
відбилося від гурту-
через десятиліття, із відривом,
відлунням в серці защеміло.
Уже не ясні, а виплакані очі,
і вихрі русі вибілені на скроні
і погляд у далину, у солов'їні ночі
уже далеко, не як колись був на долоні.
Щемить, болить і снитися буде,-
о, скільки, буде багряніть світанок,
лелечим криком прилетить і не забуде-
стежину в шпориші і вікна в маках вишитих фіранок