Що ж воно таке?*
Пройдуся римами по ребрам
ще й копняка у писок дам!
А що з таким робити треба,
коли воно фашист і хам?!
(стисле викладення коментарів до пасквіля)
Усе життя прожив ти в Україні,
але її ніколи не любив.
Так поступати можуть тільки свині –
ти каменюку в пазусі носив.
В чаду сивушнім спиш і знову бачиш
старих Великоросію часів.
Ніяк ти українцям не пробачиш,
що чільне місце й досі не посів.
У вірності нікому не клялися,
тим більше в дружбі. Ще й своїм катам!
Такі, як ти, сьогодні узялися
знов „русский мир“ насаджувати нам.
Концтаборами Україну вкрити
невпинно мрієш ти, скажений пес.
Зробили що тобі маленькі діти?!
І навіть мертвих положив під прес!..
Тобі замало Біломорканалу?
Знов бачиш в земляках своїх рабів?!
Дорогу щоб в минуле будували
Одеса, Миколаїв, Київ, Львів…
Так, дійсно, все життя твоє – макуха,
бо підло камінь у душі ховав.
Роздерти б рот від вуха і до вуха,
багном щоб в Неньку більше не плював.
Який ти метр? Облуплений месія,
дешевий майстер епатажних сцен…
Ти спілки член письменників Росії?
Ні, голий міліметр і просто… член.
09.05.2018
* Відповідь на пасквіль миколаївського так званого поета пермського розливу, члена спілки письменників Росії Аркадія Сурова, опублікований в світовій павутині в міжнародний День пам’яті і примирення 8 травня 2018 р., наступного змісту:
Мы всё равно натянем вас, украинцы,
Даже не сомневайтесь, по самый пуп,
Ибо вы предали клятву, клятву единства,
и полезли в худшую из засад.
Мы же вас били в Вооруженных Силах,
Но и дрались с вами вместе с любым зверьем.
Западенская сука что ли вас укусила,
Или эти – приблуды – накормили своим гнильём?!
Значит так: уютный лагерь для деток малых,
И для членов семей – уютненький лагерёк,
И дорога Мурманск – Чукотка вместо Канала,
И тяжелый камень всем, кто в землю лёг.