Чи чуєте тату?
Чи чуєте тату, весна надворі?
Зацвітає уже горобина,
Чи то ваші очі там світять вгорі?
Чи то в місяці ваша світлина?.
Вже медочок на пасіку бджоли несуть,
У кориті вода перелилась,
Не спитаєте маму, де корови пасуть?
І чому вона так запізнилась?
Чи бачите тату, як літо спішить?
На нашу царину, за лісом,
Чи знаєте тату, як серце болить?
І плете у душі занавісу.
Чи бачите тату, як вечір погас?
Вас сховала назавжди могила,
Не спитаєте маму, хто приходив до нас?
З ким за плотом вона говорила?
Уже літніх туманів занавіса лягла,
І дощ починає росити,
Не скажете нам, що трава полягла,
Не журитесь, як її скосити.
Чи ви чуєте тату, зозуля кує?
Комусь лічить років багато,
І ще більшого жалю нам додає,
Уже пусткою стоїть ваша хата.
Чи ви бачите тату, як цвіт свій рознесла ,
Пишногруда довкола весна?
Як жаль, що зірниця ваша погасла,
Що впала додолу вона.
Ми молитву складаєм за вас у журбі,
У вас нові ростуть правнучата,
Найважче, найтяжче зізнатись собі,
Що немає вже нашого тата.
В неділю поставлю у церкві свічу,
Хай молитва полине до Бога ,
Свіча православна розрізає пітьму,
Хай освітить у рай вам дорогу.
Автор; Н. П. Рубан.