перевод с укр. стих. Веры Бондаренко
Лечу на свет, идущий от зари,
В небесной синеве необозримой.
О сон! Мне эту встречу подари!
Крылатый мой, я жду тебя, любимый!
Я ветру передам свою печаль,
Напрасно ль этой встречи ожидаю?
Как ветер, от меня ты мчишься вдаль.
И я в мечтах с тобою улетаю…
Не петь нам больше песен на двоих,
С прогулки возвращаясь утром рано.
Не глянешь ты в озёра глаз моих,
Где тают предрассветные туманы
оригинал
Полiт
Я відлітаю в неозору синь –
Туди, звідкіль проміння витікає,
А ти, на крилах, хоч вві сні, прилинь,
Без тебе радості в житті немає.
Що є в тобі таке, за чим так жаль,
І я тебе завжди в журбі чекаю?
А ти з вітрами відлітаєш в даль
І не шкодуєш, що мене лишаєш.
Тобі не заспівать мої пісні
І не зустріти разом нам світанки.
В мої не глянеш очі ти ясні,
Де, як в озерах, тануть тихі ранки.