Произведение написано на украинском языке, и есть специфика ударений и произношения слов. Является последствием моего проживания на Украине в период Майдана, революции, создания зоны убийств "АТО", нападений Украинских войск на мирных граждан и тотального уничтожения жителей Донбасса. Жизнь и смерть, увиденная моими глазами, жизни простых и не простых людей, отразилась в очередной стих. Хочется подать его от первоисточника - от себя, надеюсь в скором будущем это станет возможным.
Плинуть хвилини не зміряні вдосталь,
Плинуть роки крізь пісок.
Я пам'ятаю твою мужню постать
Та твій політ до зірок.
Десь у глибоких спогадах марять
Наші забуті пісні,
Згадую вивчені вірші напам'ять,
Згадую зливи рясні.
Мрії не здійснені не полишили
Та ще нові на меті:
Щоб браття знову обійми відкрили,
Щоб жили знов в доброті.
Я пам’ятаю дитинство безхмарне,
Де не стріляли з гармат.
Зараз дитинство відбите на мармур –
«Їх життя вкрав автомат…»
Горя принесла народу ця влада,
Кинула всіх в жалюгідне життя,
Щиро вітала нас залпами «Града»,
Та дарувала жебрацтво й сміття.
Мрію я, щоб повернулася правда,
Щоб закінчилась нарешті війна.
Та щоб запАлала вогнищем Рада
З викрадачами людського майна.
З тими, хто краде державні мільйони,
Зброю міняв на життя,
З тими, хто кров проливає на Сході –
Хай згорять без вороття.
Зрадників вдосталь і більше не треба.
Гідність шукати вже час.
Не відмолити їм душі у неба –
Вас не пробачить Донбас.
Люди забули про мир і про спокій,
Вже захлинулись в брехні.
Нам до загибелі декілька кроків.
Вся Україна в огні!