***

По відлюдненим вулицям міста,
Серед тиші олислих дерев.
Ми блукаємо, в стінах нам тісно.
Стіни, – то осередок життєвих перерв.

Позбирали всі зорі у кошик,
По бажанню – намисто сплели.
Я тебе впізнаю, відчуваю на дотик,
Ти мене вирізняєш по спробі піти.

Повен місяць – посмішка з неба.
На одинці, та разом із ним
Ми вже маємо те, що нам треба.
Ми живемо повітрям одним.

І коли стіни знову і знову,
Нас обступлять, і все проти нас…
Дочекаємось місяць уповні -
Пригадаємо кращий наш час.