Усвідомити прикро, що я – стримуюсь.
Бути ніжним стримуюсь і бути щасливим.
Часом ще дозволяю собі щастя – римами.
Головне – сміятись знаходжу сили.
І надмірно легко мене ототожнюють
із героєм віршів – палким і ліричним.
Він розкутий – всіх на світі жінок обожнює,
і для нього ніжність обіймів – звичка.
А до чого стриманість, як життя – спливає,
і коротке настільки, що часу бракує
навіть слово – найкраще, забуте – "кохаю"
промовляти із вірою, що почують...