Вечерним гостем дождь зашёл, попутно.
Всю ночь, не званый, тарабанил в окна.
Но не открылись двери. Вот и утро.
И дождь заснул в сиреневом смиренно.
Ох, не его вчера ждала, волнуясь,
перебирая мысли и красуя локон,
заочно к не известному ревнуя.
И обломала мокрый куст сирени.
Ты не пришёл. Я, видно, не сумела
очаровать. Не дал ты обещаний.
Настаивать на встрече не посмела.
Но я ждала. И, как ребёнок в сказке,
вдыхая аромат сирени ранней,
слезами омываю мысль о ласке.
06.05.18 г.
Бузок
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790461
Надія Медведовська
Вечірнім гостем дощ прийшов на ганок,
Потупцював, непроханий, вночі.
А двері так і не відкрились. Ранок.
І дощ заснув в бузковому плачі.
Ох, не його учора я чекала,
Щомиті віглядаючи в вікно,
Бузку з дощем пахучим наламала –
Тобі. Але тепер вже все одно.
Ти не прийшов. Забув, а чи не знав,
А чи себе винити – боязку,
Слова, що їх сказати не посміла.
Немов дитя, в колисці синіх трав
Вдихаю рясність свіжого бузку.
В очах роса, та плакати – несила.
05.05.18 г.