Лежачий камень (Юрий Поликарпович Кузнецов, http://www.stihi.ru/2005/1...)
Лежачий камень. Он во сне летает.
Когда-то во Вселенной он летал.
Лежит в земле и мохом зарастает...
Упавший с неба навсегда упал.
Старуха-смерть снимала жатву рядом,
И на него нашла её коса.
Он ей ответил огненным разрядом,
Он вспомнил голубые небеса.
Трава племён шумит о лучшей доле,
Река времён обходит стороной.
А он лежит в широком чистом поле,
Орёл над ним парит в глубокий зной.
И ты, поэт, угрюм ты или весел,
И ты лежишь, о русский человек!
В поток времён ты только руку свесил.
Ты спишь всю жизнь, ну так усни навек.
Спокойно спи. Трава племён расскажет,
В реке времён все волны зашумят,
Когда он перекатится и ляжет,
Он ляжет на твою могилу, брат!
1997
ЛЕЖАЧИЙ КАМІНЬ (вільний переклад П.Голубкова)
Лежачий камінь уві сні літає.
Колись він і у Всесвіті літав.
Лежить в землі і мохом заростає ...
Хто з неба впав, той вже назавжди впав.
Бабуся-смерть жнива знімала радо,
Знайшла на камінь цей її коса.
Він відповів їй вогненним розрядом,
Мабуть, згадав блакитні небеса.
Трава племен шумить про кращу долю,
Ріка часів обходить камінь той.
А він лежить в широкім чистім полі,
Орел над ним ширяє, як герой.
І ти, поет, крізь тугу і розпуку,
І ти лежиш, російський чоловік!
В потік часів ти звісив тільки руку .
Ти спиш завжди, ну так засни навік.
Спокійно спи. Трава племен покаже,
В річці часів вже хвилі гомонять,
Коли він перекотиться і ляже,
Він ляже на твою могилу, брат!