Я знов назвав тебе її ім'ям.
Я не навмисне, це уже не пам'ять...
Так просто підсвідомість грає з нами
відлуннями минулого життя.
Я не володар висловам таким.
Вони усе тихіше і тихіше.
Мов добрі, але призабуті, вірші,
що згадуються шепотом слабким.
Її ім'ям я знов назвав тебе.
А ти мене ще дужче обіймаєш...
Мовчиш... Таким, як є, мене приймаєш.
Моїм відлунням жертвуєш себе...