Вдивляючись в очі я п'ю насолоду.
Жадаюча врода не манить мене.
Якого ти статку? Багатого роду?
Жадання багатста,повір що мине.
Не стане повір бо,краси молодої.
Її зімнуть певне строкаті літа.
На томість залишиться,лиш дорогої...
Людини. Людини,-її доброта.
Вдивляючись в очі,благаю спиніться.
Не край мені серця і душу не рви.
Всміхайтесь. Живіть. Скільки можна любіться.
Та лиш не стирай мої краски й барви.
(Понкратова.О.В.)