Володимир Висоцький «Він не зміг повернутись із бою»
То, чого ж все не так. Нам біда – не біда:
Синє небо знов над головою,
Той же ліс, те ж повітря, й та ж сама вода...
Як не зміг повернутись він з бою...
Той же ліс, те ж повітря, й та ж сама вода...
Як не зміг повернутись він з бою...
Мені не зрозуміть, був правий хто із нас
В суперечках без сну і спокою.
Бракувать мені стало його вже в той же час,
Як не зміг повернутись він з бою...
Бракувать мені стало його вже в той же час,
Як не зміг повернутись він з бою...
Мовчазним був невлад, не підспівував в такт,
Говорив нам про інше з тобою.
Не давав мені спать, прокидався не так,
Вчора ж – не повернувся із бою.
Не давав мені спать, прокидався не так,
Вчора ж – не повернувся із бою.
Все спустошилось враз, - йдуть лиш чорнії дні,
Бо відчув я, що нас було двоє.
Ніби вітром згасило кострище в мені
Як не зміг повернутись він з бою.
Ніби вітром згасило кострище в мені
Як не зміг повернутись він з бою.
Нині вирвалась, як із полону, весна,
Говорив з ним, а вийшло – з собою:
«Дай, товариш, курнуть!» Та лиш тиша луна.
Він не зміг повернутися з бою.
«Дай, товариш, курнуть!» Та лиш тиша луна.
Він не зміг повернутися з бою.
Не залишать нас мертві у нашій біді,
Спокій наш берегти вони вміють .
Віддзеркалює небо тепер, як в воді,
І дерева у лісі синіють.
Віддзеркалює небо тепер, як в воді,
І дерева у лісі синіють.
Місця нам у землянці хватало на двох,
Воювали ж бо ми обидвоє.
Все тепер одному. Та здається мені,
Що залишивсь і я в тому бої.
Все тепер одному. Та здається мені,
Що залишивсь і я в тому бої.
- Переклад Володимира Туленка
*****
Владимир Высоцкий «Он не вернулся из боя»
Почему всё не так? Вроде всё как всегда:
То же небо - опять голубое,
Тот же лес, тот же воздух и та же вода,
Только он не вернулся из боя.
Мне теперь не понять, кто же прав был из нас
В наших спорах без сна и покоя.
Стало мне не хватать его только сейчас,
Когда он не вернулся из боя.
Он молчал невпопад и не в такт подпевал,
Он всегда говорил про другое,
Он мне спать не давал, он с восходом вставал,
А вчера не вернулся из боя.
То, что пусто теперь, - не про то разговор,
Вдруг заметил я - нас было двое.
Для меня будто ветром задуло костёр,
Когда он не вернулся из боя.
Нынче вырвалась, будто из плена, весна,
По ошибке окликнул его я:
«Друг, оставь покурить!» - А в ответ - тишина:
Он вчера не вернулся из боя.
Наши мертвые нас не оставят в беде,
Наши павшие - как часовые.
Отражается небо в лесу, как в воде,
И деревья стоят голубые.
Нам и места в землянке хватало вполне,
Нам и время текло для обоих.
Всё теперь одному. Только кажется мне,
Это я не вернулся из боя.
Ка-Ра-Оке:
https://www.youtube.com/watch?v=cQKepjwDCjI