Володимир Висоцький «Пісня літака-винищувача»
Винищувач «ЯК» - я, - й двигун мій дзвенить,
Стихія моя - синєє небо, -
А той, що в кабіні моїй сидить,
Винищувачем бачить лиш себе.
Знов «Юнкерса» збив я, - і ось він горить,
Зникаючи у вогні, -
А той, що в кабіні моїй сидить,
Набрид, аж до смерті, мені!
Прострілений був я – все тіло болить,
Механік мене заштопав, -
А той, що в кабіні моїй сидить,
Примушує знову в штопор!
Знов бомбардувальника смертельні жнива
Знімає з аеродрому, -
А чується всім, що стабілізатор співа:
«Мир вашому дому!»
Іззаду заходить мені «Мессершмітт», -
Піду - я знесиливсь від ран!
Та той, в кабвнв моїй сидить,
Готується йти на таран!
Сказивсь?! Упаду, бо не можу я так,
Й довкола таке все крихке, -
Долаючи швидкість й усяке «не так»,
Виходжу я із піке!
А ззаду... А, щоб висоти я не знав!..
Десь зник, згинув мною ведомий:
Гойднувсь, задимився - і теж заспівав:
«Мир вашому дому!»
Терпіння того, що в мені - нелегке,
Бо став він самотім в імлі, -
Мене ввів в оману він, так як в піке
Із мертвої зовсім петлі!
На себе він рве - і удвічі вага, -
Отож бо вже й льотчик-ас!..
Прислужуюсь знову, неначе слуга, -
Та це все - в останній вже раз!
Не бути покірним йому присягнусь! -
Вже краще повзти по землі...
Мабуть він не чує, що біситься пульс:
Бензин - моя кров - на нулі!
В терпінні машини трапляється зрив,
Закінчується час його, -
І той, що в кабіні моїй сидів,
Ударився лобом об скло.
Убитий! Нарешті і небо легке,
І випив свободи я смак...
Та що це таке?! Знову я у піке, -
I вийти не можу ніяк!
Шкода, що так мало я сам політав, -
Хай буде вам щастя у всьому!
І я наостанок вам всім проспівав:
«Мир вашому дому!»
«Мир вашому дому!»
- переклад Володимира Туленка
*****
Владимир Высоцкий «Песня самолета-истребителя»
Я - «Як»-истребитель, мотор мой звенит,
Небо - моя обитель,
Но тот, который во мне сидит,
Считает, что он - истребитель.
В этом бою мною «Junkers» сбит,
Я сделал с ним, что хотел.
А тот, который во мне сидит,
Изрядно мне надоел.
Я в прошлом бою навылет прошит,
Меня механик заштопал,
Но тот, который во мне сидит,
Опять заставляет - в «штопор».
Из бомбардировщика бомба несёт
Смерть аэродрому,
А кажется, стабилизатор поёт:
«Мир вашему дому!»
Вот сзади заходит ко мне «Messerschmitt».
Уйду, - я устал от ран,
Но тот, который во мне сидит,
Я вижу - решил на таран!
Что делает он, ведь сейчас будет взрыв!..
Но мне не гореть на песке, -
Запреты и скорости все перекрыв,
Я выхожу из пике;.
Я - главный, а сзади - ну чтоб я сгорел! -
Где же он, мой ведомый?
Вот он задымился, кивнул и запел:
«Мир вашему дому!»
И тот, который в моем черепке,
Остался один и влип.
Меня в заблужденье он ввел и в пике; -
Прямо из «мертвой петли».
Он рвёт на себя, и нагрузки - вдвойне.
Эх, тоже мне, летчик-ас!
И снова приходится слушаться мне,
Но это - в последний раз.
Я больше не буду покорным, клянусь!
Уж лучше - лежать на земле.
Ну что ж он, не слышит, как бесится пульс?
Бензин - моя кровь - на нуле.
Терпенью машины бывает предел,
И время его истекло.
Но тот, который во мне сидел,
Вдруг ткнулся лицом в стекло.
Убит! Наконец-то лечу налегке,
Последние силы жгу.
Но... что это, что?! Я - в глубоком пике;,
И выйти никак не могу!
Досадно, что сам я не много успел,
Но пусть повезет другому.
Выходит, и я напоследок спел:
«Мир вашему дому!»
https://www.youtube.com/watch?v=aV4U4x2V0HY