Ти стоїш передо мною,
Я не стримую пориву,
Йду на Ви - немов війною,
Кий іде проти Хорива.
Ми брати - хоч не по крові,
Й не по духу, та однак,
В кожного - своя юдоля,
В кожного - міцний кулак.
Супротивники з нас люті,
Кожен прикрива плечима,
Перемог своїх салюти,
Свої істині личини.
Поріднила нас, як зрада,
Сина Божого й Іуду,
На двох зіграна аркада,
Що звязала нас до суду.
Ти стоїш - чоло ясніє,
Та кулак, немов гостинець,
З-за спини гегемоніє,
Вказуючи, хто злочинець.
Ти стоїш - а я навпроти,
Наче вовк, безчинство вершу
Випередив твій супротив -
І ударив тебе першим.