Зажурилась троянда моя.
Щось у ній від людини. Дівоче.
Вже у очі дивитись не хоче.
Та не я в тому винен. Не я.
Я для тебе її колисав.
Ти так щиро троянді зраділа.
І троянда кохання схотіла.
Розцвіла, мов дівоча краса.
Так, троянда – не вічна... Не плач...
Це троянди хай росами плачуть.
Хай троянда нам щастя пробачить.
А невічність троянди – пробач...