Квітка-недоторка – білий бальзамін –
Фейчину найкраще відбиває суть.
Влучити так точно міг хіба що він,
Цей лякливий шепіт міг лиш він почуть...
Краще не чіпати білих квіточок,
Ліпше не торкатись ніжного листа.
Touch-me-not – це пошепт від ламких гілок:
„Не займай, облиш, забудь, не твоя, не та...”
Феї-недоторки – ніби ті квітки:
Десь безмежно поряд – і в далечині.
І лише листочки – в бік один квитки –
Падають до рук його: ні, ще ні, знов ні...
Квітку-недоторку, цей impatiens
Годі приручити, не почути „так”.
...Почуття втрачає поступово сенс,
Й на підлогу падає в сніжних пелюстках...
25.04.18