Було, як було... Щодо злості,-
гроза, часом, злійша...
в моєму безсонні аптечна сумна білизнА...
і кожній сльозинці відведена вимита ніша,
кохавшому серцю відома її глибина.
Тож сліз не дістатись, бо глибоко,
наче в безодні...
там, мАбуть, втопилися сни,- бо не видно нідЕ...
Проходять століття, а в мене єдине сьогодні,
і бУхає в грудях, і в мізках вітрище гуде...
Було, як було... а життя -
невимОвна спокута...
старечій душі сповідАтися сенсу нема...
бо в венах пульсує не кров, а смертельна отрута...
бо Світла не буде, в очах безнадійна пітьма.