Володимир Висоцький «Скелелазка»
Я спитав: «Навіщо в гори лізеш ти?
Ти ж до вершини йшла, на гору лізла в бій.
Із літака Ельбрус бо виглядає наче здорово,
Посміхнулась ти, і я зібравсь мерщій.
З отих часів тобою став уже обласканий я,
Альпіністко моя, скелелазко моя!
І коли зубами з остраху виляскував я,
Лиш всміхалась мені скелелазка моя.
Були потім кляті мною в горах тріщини,
Де вечерю я похвалив не раз,
Ляпас ти дала, і дві затріщини,
А я повторював уже в котрий раз:
«Ох, який тобою став тепер обласканий я,
Альпіністко моя, скелелазко моя!»
Кожний раз, із проваль, що знов відшукував я,
Витягала мене альпіністка моя.
Потім на наступних наших спільних сходженнях
Ти чекала знов моє «Де? Коли? Й Чого?»
Страхувала знов мене ти з насолодженням
Скелелазонька гутаперчива.
Ох, який тобою й досі необласканий я,
Альпіністко моя, скелелазко моя!
Кожен раз з провалля знов мене витягувала
Перець сипала скелелазка моя.
За тобою ліз я вгору весь знесилений,
Та коли ж от-от міг вже поруч стать,
І промовити: «Пора скінчити, милая!»,
Полетів я вниз… Та й почав кричать:
«Як тобою вдосталь вже обласканий я,
Альпіністко моя, скелелазко моя!»
Однією вже мотузкою пов’язані ми,
Стали ми удвох скелелазами.
- Переклад Володимира Туленка
*****
Владимир Высоцкий «Скалолазка»
Я спросил тебя: «Зачем идете в горы вы?» -
А ты к вершине шла, а ты рвалася в бой.
«Ведь Эльбрус и с самолета видно здорово!» -
Рассмеялась ты и взяла с собой.
И с тех пор ты стала близкая и ласковая,
Альпинистка моя, скалолазка моя!
Первый раз меня из трещины вытаскивая,
Улыбалась ты, скалолазка моя.
А потом, за эти про;клятые трещины,
Когда ужин твой я нахваливал,
Получил я две короткие затрещины -
Но не обиделся, а приговаривал:
«Ох, какая же ты близкая и ласковая,
Альпинистка моя, скалолазка моя!»
Каждый раз меня по трещинам выискивая,
Ты бранила меня, альпинистка моя.
А потом на каждом нашем восхождении -
Ну почему ты ко мне недоверчивая?! -
Страховала ты меня с наслаждением,
Альпинистка моя гуттаперчевая.
Ох, какая ты неблизкая, неласковая,
Альпинистка моя, скалолазка моя!
Каждый раз меня из пропасти вытаскивая,
Ты ругала меня, скалолазка моя.
За тобой тянулся из последней силы я, -
До тебя уже мне рукой подать.
Вот долезу и скажу: «Довольно, милая!..» -
Тут сорвался вниз, но успел сказать:
«Ох, какая же ты близкая и ласковая,
Альпинистка моя, скалолазка моя!
Мы теперь одной веревкой связаны -
Стали оба мы скалолазами».
*****
КА-РА-ОКЕ:
https://www.youtube.com/watch?v=i5hV7xI_3iI