Ти день народження кохання,
Чомусь перенесла сама,
Живі в душі твоїй вагання,
Чи не закінчилась зима,
Була вже зустріч біля ставу,
Там чули жабячі хори,
Відпочивали ми на славу,
Я про кохання говорив.
Настали вже травневі ночі,
Цвітуть черемха і бузок,
А вірне серце ласки хоче,
Обох гукає в світ казок.
Чому ти зустріч знов відклала?
За днями так летить життя,
Зозуля мало накувала,
Та треба йти у майбуття.
Я знов чаклую над піснями,
Переживуть вони обох,
Хай буде щастя поряд з нами,
Коли вінчає душі Бог.
На день народження кохання,
Ти запроси в свій сад мене,
Відкинь свої усі вагання,
А щастя нас не обмине.