Старенька мати мрiю вповивала:
Дiждатись в хату разом трьох синiв,
А за вiкном весна – краса настала,
Дiждались гнiзда рiдних журавлiв.
«Лиш деколи заглянуть поодинцi, -
Погiркла думка неньчина в сльозi. –
А кожну ж нiч менi так любо сниться,
Що на порiг ступили разом всi».
Листи синам в мiста далекi слала.
У вiдповiдь обiцянки прибуть.
I знову мати шибку протирала,
Щоб синю даль до серця пригорнуть.
Аж ось сини примчали всi до хати,
Осiнньоi похмуроi пори.
Та не зустрiла iх старенька мати –
Спiзнились, забарились назавжди.
1987 г.