...цвіркун у вусі. Нагло в мозку
весь вечір пилкою дзвенить,
Мені без тебе надто тоскно.
Мені - болить.
Я знову кличу, знову нию:
віщуй, віршуй - змальовуй мить,
про те, що небо темно синє
вночі - не спить.
Про те пиши, що ми - кохались,
(збреши, щоб заздрили усі!)
що навіжено обіймались -
хоча б - у сні.
На ранок - дзвоник - привітанням, -
цвіркун замовк, життя - бринить.
Пиши вірші...Так, про кохання.
Нехай болить.