Що готував нам час серпневий?
Принишкли ночі - марять сном,
змарнілий місяць за вікном
вітри осінні жде, напевно.
О дні безумства і натхнення!
Настане час, вірніше - мить,
коли зоря з небес злетить,
покличе всіх нас поіменно,
відволікаючи від втіх,
від буднів сірих, і не надто,
натхненних іноді, брунатних,
та тих, що прагнуть збити з ніг.
І я - розгублена і квола,
та все ж вціліла, і тому -
все войовниче прокляну,
і освячу віршем навколо.
В моєму зошиті були
на згадку - сяйво зорепадів,
серпнева спілість, і розрада
для серця, що чомусь болить,
і маячня, журба причинна,
і якір для моїх печалей,
і жарт (почнемо все спочатку),
і слів змивач, та сліз розчинник -
це зорепад
зсипав зернятка
у серпень -
милий, безневинний.