Приходь до мене, буде весело
Там, де бузок почав цвісти.
Де межі вічності окреслено,
Знічев’я спалено листи.
Де в лігвах сплять думки тривожні
І річка вийшла з берегів.
Де світло плутають безбожно
Із тінями порожніх слів.
Де щогли всі штормами знесено,
Перевернувся в небі Віз.
Приходь до мене, буде весело
До болю, відчаю, до сліз.