П'янка лунала наша мова,
З медовим присмаком слова.
І діалог мов колискова
Туманом думи накривав.
Я відпочину в нескінченній
Терновій пісні солов'я.
Чекатиму листи щоденні,
Бо ти лише фантазія.
Між нами відстань невагома,
І хтивість кішки омина.
Хоч наша доля вже відома,
Та райдуга в душі одна.
Пролий на мої дні буденні
Краплину злету журавля.
І я відчую що натхненні,
У паралелях ти і я.
І шепотіла наша мова,
Ніхто у світі більш не знав.
Як полонила світанкова,
Лиш нас, та дощова весна.
Хвилини линуть незліченно,
Я знаю що лише здаля,
Ми душі світу відречЕнні,
Та маєм долі коваля.
У снах твоїх буду сливова,
Спалю горілкою вуста,
Та вдень буду я тінь бузкова,
Що дім коханий закрива.