На http://www.stihi.ru/2018/04/25/1154
Грустишь, что я теперь не нахожу
Апрельской ночи ласкового слова?
Ах, не ищу счастливую подкову –
Мне б крест не потерять! – молюсь, твержу…
Нести, быть может, крест – сизифов труд,
Тяжёлый, муторный, напрасный?
Тогда я мыслю: где же выход ясный,
Не дёргать чтобы плавный ход минут?
Святое имя славное Твоё
Шепчу с великой нежностью в мечтах,
Смеётся свежий ветер в небесах:
Преград не одолеешь громадьё!
Мол, вряд ли перейду я ту межу,
Где Ты в покое царствуешь великом,
Где месяц не смеётся светлым ликом…
Но не спеши, – тогда себе скажу!
Учись любить! И там, за окоёмом
Сольёмся в светлой Вечности вдвоём мы!
25.04.2018
Печалишся, що більше не люблю
Квітневу ніч, цятковану, казкову ? -
Повір, вже не розшукую підкову,
А лиш хреста не скинути молю...
Бо видається часом як тягар
Сизіфів, що й на зріст - незмірний...
Тоді мудрую : де ж той вихід вірний,
Не смикати щоб рвучко календар ?
У мандрах мрійних - пошепки тону...
Твоє Ім'я - розтоплюю на ніжність...
А вітри надсміхаються освіжні,
Вважаючи, що вир не перетну...
Що неспроможно перейти межу
До Тебе, де панує вдячний спокій,
Де не глузує Місяць одноокий...
Але не квапся, - я собі кажу, -
А вчись любити. Ген - за перелазом..,
У Вічності - зіллємось врешті разом !