Любовь моя! Вот я, перед тобою.
Захочешь, в сны блаженные бери.
Не делай лишь послушной рабою,
Не обмани и крыл не оборви.
Не допусти, чтобы мир сошелся клином,
Пойми меня и для чего живу.
Даруй мне у дороги тополиной
Златое солнце, будто булаву.
Не дай на мелочах остановиться.
И сбиться на дороженьках кривых,
Чтоб кости не ворочались в гробницах
ушедших гордых прадедов моих.
Любили, как и я они, и знали,
Мир затмевался, коль любовь зовет.
Их женщины за стремена хватали,
но, что поделать, только до ворот.
А там... а там жестокий рокот боя
и звон мечей до третьей до весны.
Моя любовь! Вот я перед тобою.
Бери меня в свои земные сны.
***
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,– тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лина Костенко.Моя любове! Я перед тобою.С укр.
илл.интерн.