Чому ти калинонько
Так низько похилилась?
Чи зів’яло листячко,
Чи так зажурилась?
Можливо ти згадала
Як була молодою,
Як щастя зустрічала
Під кроною густою.
Та не журися люба
Вернеться все до тебе
І уквітчаєшся ти літом
Рясним білим цвітом.
А по осені вдягнешся
В червоне намисто.
Що тебе так прикрашає
Восени барвисто.