Ти чуєш Світ мій, тихо як…
Мовчить, не молиться Вкраїна
Про себе дбають всі та всяк,
Та не прощають біль та вИну.
Немає прощення обману
Немає мови, що єднає
Бідак не судиться із паном
Та все потроху забуває.
Він забуває гарт та вільність
Гримить ціпами на порозі
Та лущить час, та… та свавільність
На половинки… біль небозі.
Нема ковилу серед степу
Пороги вкрила зла вода.
Тут тільки види є вертепу,
Казали мати, що не та
Не та вода… не солодить
Лишень гіркота… тільки кров,
Моя країна ніби спить
Під шелест… стишених дібров.
Не чути дзвони по церквах
Не голосять хорали в небі.
Там, в небесах, живуть у снах
Та може час зривати греблі
Нехай водою змиє все
Той порох, що посів на очі
Омиє зрошене лице
Та хай повстануть сни пророчі,
Що ще живе моя Країна,
Що, ми не звикли до ярма
Що не згинається нам спина
Що Воля прийде… не сама.