Вже скоро травень!
Час прокинутись калині.
Метелик білий вкриє вишні у садах.
Тепло весняне розіллється по країні,
І чорногуз крилом накриє рідний дах.
Та чи повернеться
колись до нас минуле?
В душі без пестощів, розквітнуть почуття?
А пам`ять серця, чи ти мудрості здобула,
Щоб знов омріяти щасливе майбуття?
Благаю, будь
до мене лагідною, доле!
Бо вже на скронях є відлуння довгих літ.
Ти поведи її моїм зеленим полем,
Щоб кинув їй в обійми сад бузковий цвіт.
Посеред ночі
дивним співом солов`їним
почне бентежити Кохання уві сні.
І знову буду молодим, твоїм єдиним.
Ти ж нареченою моєю, навесні.
24.04.2018 р.
Фото з Ін-ту.