Летить, летить на мене білий цвіт,
Десь у гаю зозуля закувала,
Лише скажи зозуля, скільки літ,
І скільки зим мені нарахувала.
Бо я не все зробила у житті,
І у віршах не все ще розказала,
Не одинока, та на самоті,
Від долі я на посмішку чекала.
І слово діамантом виграва,
Я з часом все по іншому ціную,
А знаєте, так іноді бува,
Рядки вустами спраглими цілую.
По собі залишити в світі слід,
Щоби словами дУші зігрівала:
"Не поспішай, не твій то падав цвіт,"
Зозуля уві сні мені сказала.
Танюша Алексийчук.