Багато хочеться сказати
Про те, як небо розгортається
І як люди люблять обіймати
Цілуючи, коли прощаються
Багато хочеться зрозуміти
Навіщо так пахнуть троянди
Коли від душі даруємо квіти
Весна на серці в'яже банти
Так часто хочеться любити
Забути про розум, про сором і час
Боятись почуття не в тих втопити
Боятись щоб промінь кохання не згас
І сильно хочеться дивитись
На море, небо і пташок
В піснях сльозами пожуритись
Пить з кимось каву із чашок
Безмірно хочеться тонути
В очах, що сині мов вода
На дні очей зірки ввімкнути
Щоб від розлуки і сліда
Життя частину здати в друк
І з літака дахи рахувати
Не відпускати ніжність з рук
А про особисте завжди мовчати