Доки ве'штатись по світі вільним вітром,
Мов нещасна, безпритульна сирота?!
Ноти з галасом злітають над пюпітром...
Та у кожній з них - полину гіркота,
Бо відлунює у серці ностальгія
І стікають сліз беззвучні ручаї...
Перейде' пустих захоплень ейфорія,
Доля виведе все на шляхи свої'...
У чужі краї прийшлося югану'ти
Від життєвих, нерозв"язаних проблем.
Але душу неможливо обманути:
Ностальгія не змівається дощем!
Кожен сон - про батьківщину, кожен спогад,
Бо куточок той - найкращий на землі,
Т а м за волею народжуємось Бога.
Чом тепер ми - перелітні журавлі?!
За бажанням власним ру'шимо гніздів"я,
Виправдовуючи з зрадників себе.
Рідний дім, як Божий Образ узголів"я,
В кожнім серці хай ізмалечку живе!
Не шукаймо у чужи'ні діамантів,
Щовесни' летить додому журавель...
Щоб не бути дітям в ролі емігрантів,
Повертаймось всі до ба'тьківських осель!
18/04/18/